це нарис, який я використав у своєму романі "Блукаючі в темряві"

впрринципі, це правда, але немає часу переробляти...

дякую за відгук, так тут коханої не видно, це правильно підмітили, на рагунок часу, то є випадки де час втарчаєся як явище, - Очі болять від викуреного коняку- помилака - коньяку.

дякую за комент

все-таки основанное, обоснованное - чем.
больше всего порадовали строчки

itaka-k, ой, Ужгород! )
у нас Бодя оттуда )
Бо :)

так Брно це Чехія, але сам я з України, Ужгород, а тут навчаюсь. ностальгія це солодке відчуття що надовго залишається споминами про те що було.

Брно - насколько я знаю - чешский город?

очевидно ностальгический вірш.

Інша вертикаль світосприйняття. Знахідки типажів.

Професійна робота.

+0.04.

радий що вірш сподобався)

как соскучилась по украинскому...
спасибо вам!
отличный стиш.

Зворушлива історія про старий будинок та яблуню, бабку та кішку перекликається з думками про світле і темне, смерть та життя. Про те, як добрі люди проходили осторонь дива, забирали майно, яке могло принести їм щастя, але полишали справжнє диво у яблуках. Казка з сумним фіналом. Уривки, виписані від першої особи, не лише натяк на ангелів, бо оповідання називається «білі лебеді» - білі крила наприкінці. Дароване диво, залишене, розкрадене й непізнане. Однак дивує те, до кого звертається оповідач, запитуючи про річку, темряву або тишу: «Ти колись пробувала слухати тишу…» - можливо, друга лінія сюжету про кохання? Тоді мова йде про людську любов, бо коханої тут не видно…
«Сиджу на березі неіснуючої річки. Її вода просякнута аметистами, рухається проти течії. Піниться, шумить навколо самотньої порожнечі, створюючи 3-D анімації неіснуючих предметів…
Пісок білим мереживом переплітався на старих долонях» - абзац починається з описання подій у теперішньому часі, а потім переходить на минуле. Можливо, потрібно виправити, бо ця розмова поза межами часу.
«Очі болять від викуреного коняку…» - не зовсім зрозуміле слово «коняку».

Розповідь стисла, начебто все відбулося за декілька днів, але герой страждав довго, чари діяли теж довго, щоб відібрати у нього життєву силу та віддати жінці.
Сприймається як перелік почуттів до примари, але якщо почати уявляти те, що відбувалося, то картинка видається бляклою, дуже схематичною. Вважаю, що можливо було зробити цей малюнок яскравішим, детальнішим, наприклад, описати звичайне життя героя до появи цієї жінки. Інакше виглядає наче ескіз до почуттів, де опис замінюється словами про чари, та о почуттях герой говорить, але їх не можна побачити. До того ж, після слів «Вона мене наче причарувала» - мініатюра здається звичайною, романтичною, а треба було поглибити містичний вплив. Але це лише моя думка.
«І вже, як п’ять років нас із жінкою нагороджували в університеті, як найкраще подружжя науковців. Як я міг після стількох років безмежного кохання закохатись у фрагмент невідомої мені жінки?» - тут, на мій погляд, небажаний повтор «жінка» бо відноситься до різних жінок.
Багато речень починаються с «я», що теж можна було підправити.

дчкую за комент, я радий що вам сподомалось моє творіння, я сам малюю і мені дуже вже подобається слово холст - воно спецефічно забарвлено і точно вказує на предмет а от укр слово полотно вже не те, образ розмитий і не так конкретизує своє значення. вибачайте що так пізно відповідаю на комент, просто вже я такий є.

Своєрідний стиль, цікавий, правда трішки ... як би то сказати? Розкиданий... Кожний абзац, здається, із другої, - так би сказати, - п'єси. Немає гармонії і єдності в думках. Проте цікаво!

Потрібно почати з того, що написано просто чудово. Я відчувала себе десь там, серед тієї незвичної природи, частиною вашої ностальгії. І не потрібно слів, зайвих емоцій, все точно...
Мене зачарували ваші образи. Все так тонко і водночас точно. Цей твір не потрібно розбирати на шматки, ділити на стилі, він такий, яким він є саме для вас, автора. Приємне здивування!

Вкажу лише на окремі, незначні недоліки:
1. „Ловити зірки ротом...” – слово „ротом”. Може краще написати „ловиш вустами” чи „губами”?
2. „Дерево красивоо...„ – друкарська помилка? Або ж ви хотіли виділити це слово? Тоді поставте дефіс „красиво-о” – буде звучати більш протяжно... так само й в слові „деревооооо” – але я вважаю, що подовження тут зовсім недоречно.
3. „береш старий холст” – холст – дуже гарне слово, але його немає в укр. мові... якщо не хочете повторювати декілька разів „полотно”, можна використати, наприклад, „тканина, сукно, полотнище, мольберт” тощо.
4. „краску і наносиш мазки” – „краску” краще замінити на „фарбу”, бо знову ж таки, російське слово.
5. „кількістю коняку” – можливо „конЬяку”?

Ще раз повторюсь: ваше оповідання вражаюче! Пишіть надалі!:)

"а коли покохав то зрозумів – краще б я курив..."
- sapra?dy, tak! ja dyk potym pa?a?, hod pali?, ale, ?sio adno - nie dapamah?o...

Как жаль, что я языка совсем не знаю!!!! Но то, что я все же разобрала, мне понравилось)))

-порожня
- ліхтарів
- кома перед залишивши
- кома перед шукаючи. капс-лок - не анйліпший засіб для передачі емоцій. тут він не надто допомагає
- найкрасивіша
- ніжно-терпкий
?
- кома перед погойлдуючи, кома перед і. Зрештою, ком бракує всім текстом, я не стала виділяти кожне речення. перевірте, будь -ласка, бо складно читати таким чином
- тут теж щось із знаками та, напевне, літерами

у цілому.. написано красиво, ніжно, але якось нецілісно.

дуже красиво про волю та цукерки,
досить цікаво про смак вина то кориці.

однак - починати з "викинути серце на смітник" - напевне, вже моветон. це штамп. це сільки разів булой не у кращих контекстах, що далі в читача з'являється бажання кинути читати.

Далі... раби свого я, етики й соціуму.... у такому вигляді це - інородені для тексту слова. Якщо чесно, замислилася частково навіть дивні такі паралелі пішли з "Intermezzo", однак тут не зовсім те.
словом, це слід було або так само чуттєво виписувати, шукаючи порівнянь, чи викинути.

ну і в цілому... це - замальовка. якщо її відшліфувати, буде хороша замальовка. але завершеності й певної конкретної ідеї (якщо ми заберемо епіграф, до речі, - так хоч він допомагає) в ній нема