кусайся і дряпай сутінки
все було і буде потайки
не грайся в сократів й гамлетів
не всмоктуй мене в дискусії
твої потаємні родимки
твої вередливі коники
твої амплітудні пестощі
солодкі дива екзотики

білизна ще зла – їжачиться
засмага тече олією
не слухайся зваб і вибачень
не слухай – хоч в крик хоч пошепки
солодка зрадлива дівчинка
ображена і відчужена
байдужа до спільних спогадів
і білих і зимних віршиків

бо келихи всі – по кошиках
емоції – під поличками
і ковдра напевне випрана
і шкіра давно полущена
у тебе – приємні хлопчики
у мене – бездумні покидьки
і все невблаганно правильно
що навіть і не римується

кусайся і дряпай спомини
але ти ховаєш пазурі
подалі від злив та усмішок
від білих червоних диптихів
літопис наш спить втрачаючи
звертання слова і літери
адреси бінарнокодові
латентні бажання згублені

мої потойбічні півночі
просякли повітрям арктики
і липень мов равлик ковзає
в суворість рожевих айсбергів
де ходять брикливі коники
де зникли дилеми гамлетів
де сплять кришталеві дівчинки
сльозами в воді мальовані

ходи тут не треба плавати
ходи тут не буде опіків
що зайве то зможеш викреслить
або затулити косами
але ж ти і не читатимеш