Новорічна ніч. «Сьогодні має статися щось особливе», - подумала маленька дівчинка Лейла ,- батьки казали, що в цей день збуваються мрії. Так ось, Дідусю Морозе, я хочу тебе попросити про одне маленьке диво – зроби мені подаруночок – кошенятко». Дівчинка наклеїла маленьку картинку, яка заміняла марку, на свій вигаданий лист Діду Морозу. Хоча вона ще не вміла писати, бо була дуже маленька, але була впевнена, що Дідусь Мороз все зрозуміє, бо йому пише багато маленьких діточок, як вона. Мама підняла свою донечку і та кинула листа до поштової скриньки. Прочитавши листа, батьки трохи засумували, бо навіть не думали про тварини у домі.

-Я гадаю, що наша нова лялька їй також сподобається. Крім того, де ж нам зараз взяти кошеня? Все буде гаразд. - заспокоїв матір батько.

В цю новорічну ніч вони вирішили піти до величезної міської ялинки. Це була перша новорічна ніч Лейлы у місті. Ялинка й справді здавалася дівчинці височенною і неймовірною. А зелена красуня, наче на бал вирядилася, у блискучому вбранні з пухнастими голками раділа усім людям, що прийшли на неї подивитися. Вона, наче запрошувала дітей підійти поближче, поводити навколо неї хороводи, роздивитися її миле вбрання. На ній висіли найрізноманітніші іграшки: від простих різнокольорових скляних куль до великих м’яких іграшок. А на верхівці синіла велика зірка, сріблястим сяйвом вселяючи надію у дитячі серця. А під ялинкою стояли фігури Діда Мороза і Снігуроньки. На мішку з подарунками , скрутившись у клубочок, спало маленьке чорне кошеня.

У кінці осені у невеличкій коробці лежала кішка і три пухнастих клубочки. Через три місяці вони вже підросли і прийшов їм час знайти свій дім. Господар кішки став роздавати кошенят на центральній площі перед ялинкою, якраз перед Новим Роком. Але це кошенятко ніхто не хотів брати, бо вважали, що чорний кіт може принести нещастя. В кінці кінців господар просто залишив кошеня на вулиці.

Лейла підбігла до ялинки, її очі світилися від радості, а посмішка була щирою і по-дитячому наївною. Маленьку дитину насправді дуже легко зробити щасливою. Треба просто трошки дива в її житті. Побачивши Діда Мороза і Снігуроньку, вона дуже зраділа і підійшла привітатися з ними. Та вони тільки посміхалися і нічого їй не відповіли. Батьки підійшли до своєї донечки, яка попросила підняти її до Діда Мороза, щоб дещо йому сказати. Поглянувши один на одного і усміхнувшись, вони підняли свою крихітку. Дівчинка притулилася до дідуся і прошепотіла, прихилившись до самого вуха:

- Дідусю Морозе, дякую тобі за всі подарунки, що ти приносив мені у минулому, вони мені дуже сподобались. Можливо, ти ще не отримав мого листа, та я хотіла попросити в тебе деякий подарунок - ? кошеня. Дякую тобі.

Лейла пильно подивилася на обличчя фігури, чекаючи відповіді, та воно тільки посміхалося-під густої ватної бороди. Дівчинка навіть почала сумніватися що це Дід Мороз. Та раптом вона почула тихе нявчання .Подивившись вниз, дівчина була вкрай здивована – це було кошеня. Воно сиділо на мішку, маленьке, чорненьке з ніжними блакитними очима.

-Дякую! Дякую! – радісно закричала Лейла, простягнувши свої рученята до такого бажаного і очікуваного подарунку.

-Мамо! Тато! Це ж мій новорічний подарунок, який я попросила! – сказала щаслива донька своїм батькам, обнявши малюка.

Що ж тут поробиш? Діти… Їх так просто зробити щасливими, то чому б і ні?

Кошеня стало членом родини. Лейла турбувалася про нього, гралася з ним і була щаслива. Всі батьки щасливі, коли щасливі їхні діти.