в чём прелесть - так это когда что-то заставляет вспомнить
то хорошее, на которое не хватает, казалось бы, времени

... І натовпом розтерзана Гіпатія,
і Галілей, осміяний не раз,
якась звичайна людяна симпатія,
а не канони поєднали нас.
І просто сум. І просто вечоріє.
Ти розпоітаєш мислі і косу.
А ти, Склодовська, змучена Маріє,
бувало й так, щоб не бувало су?
Ти схуд, Джордано. Лдіспався б трохи.
Ти ж був дитя, вони вважали - тигр.
Ти все віддав для людства, для епохи.
Чи ти хоч, хлопче, налюбитись встиг?
А ти, Домбровський, ти почав курити?
Тм так і вмер, Тарасе, в самоті?
Тебе ще різні викличуть спірити.

Пошли їх к чорту, бо це саме ті.
Це ті. Ті самі. Саме ті, которі
тебе вбивали. В тому весь і сміх -
перпетуум мобіле історії:
мої убивці - правнуки твоїх.

Худенький Гус... Вони його зв'язали.
Їм не відсохли руки по плече.
А ти - блюзнір, подвижнику Везалій?
Ирбі досадно? Це тебе пече?
А ти забудь. Страждати - некрасиво.
Будь оптимістом, он як наш Тарас.
Десь міцно спали прогресивні сили,
не врятували жодного із вас.

//// фишка в том, что если отнять основную, окрашенную нац. пигментом, идею, останется приемственность. наследие.

***

Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води.
Тихі привиди верб обмивають стежку з колін.
Захлинулась і впала, як розгойданий сполох свободи,
як з німої дзвіниці обрізаний ворогом дзвін.

Я вгрузаю в пісок. Може, десь там, в часах потомних,
Хтось, колись, пригадає і тихо мене позве.
Дивні риби, і хмари, і тіні биків бетонних –
все пливе наді мною… усе наді мною пливе…

Мені сниться мій храм. Мені сняться золочені бані.
У високому небі обгорілої віри хрести.
Мені холодно тут. Та, принаймні, - ніякої твані.
Глибина, вона що ж? – потойбічна сестра висоти.

Забуваю свій голос. І вчуся тихо конати.
Крижаніє ріка. Вже немає ні хвилі, ні хмар…

Так зате хоч одне: перетлілі мої канати
в не мої Великодні не сіпає жоден дзвонар.

**

Я, що прийшла у світ не для корид,
Що не люблю юрби та телекамер,
О, як мені уникся і набрид
Щоденний спорт - боротися з биками.

Я обираю пурпуровий плащ,
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них, душе моя не плач,
Ці види спорту вже тепер жіночі!

(с) Ліна Костенко

///мууу или му-му