Я збираю в кулак рештки, залишки волі
Приблизно о третій годині ночі
Залишаю тільки нагріте ліжко, знімаю з ковдри
Пухнастий светр, вдягаюсь в білий колір,
Відчиняю двері, впускаю повітря морозне,
Чіпляючись пазурами в кригу підлоги, чекаю хвилину…
Другу… третю… вони тягнуться довго,
Мов той потяг, протяг, останній вагон застрягає за кутом повороту.
Він несеться крізь мене і тягне желейну, темно-вугільну втому,
Тягне ізотопи отрути, мотлох спутаний дня. З дзвіниці балкона
Відлунає: всі сплять… мирно… затишно у вікнах навколо.
Я дивлюсь в темні очі будинків, на гілки-долоні.
Крига тане, тремтить, відступає із Криму на північ.
Світ одягнений в білий колір.