Неприкаяннеє життя
Вщерть сплюндроване безневір'ям:
Ні за чим не болить душа
І у небо не порина,
Закарбована божевіллям.

Одинока почвара в багні
Волочу я зажуру буденну.
Безнадія ж буя у вікні,
Хробаком копирсаєсь в ріллі
І сія щось у виші - даремно.

Зашкарублим борсаюсь умом
Між хоромів чужої гордині.
Тягне душу понурий псалом,
Хміль і Грець обабІч за столом -
Я із ними карта себе нині.

На білбордах Фата, що Моргана,
Безпросвіттям прикрашений сон.
Се блискітна облудна омана,
Сьогодення роз'ятрена рана
З безнадією в унісон