Думають коні, а мислить людина,
Тільки й думати важко - болить голова,
Ми так уже звикли - заколисала рутина,
Шаблонно проживаєм кожного дня.

Що нас захоплює, що переймає?
Якими дрібницями вдовольняємось ми,
Хто нас розуміє, хто нам співчуває,
Ми на цьому пустинному шляху одні.

Не вміємо жити,проходить життя,
В існуванні загублені ми проживаєм,
Не знаємо правди, ані каяття,
Все дальше,все глибше, все більше зникаєм...

Ми виросли діти,стали інші поняття,
І друзі не ті,не ті вороги,
Безглуздими залишились лиш наші заняття,
Якими й досі,нажаль,займаємось ми.

Щастю взамін - насолоди краплини,
Байдуже усе, байдужі усі,
Будемо ми королями рутини!
Що з того, що ми потопаєм в брехні?