Я лишилась в цьому світі
Краплей голой безнадії.
І не знаю чи спіткнуся
І десь горя я нап"юся,
А чи ж знову полюблю
І, страждаючи, я вмру,
Чи співатиму, як досі,
Чи почують плач-голосся
Серця мого і душі,
Чи я вмру, так живучи.

Пр
Прощавай навіки доля,
Моя давня мрія - воля.
Я залишусь в існуванні,
У бутті, житті, чеканні.
Я спіткнуся - розіб"юся,
В краплю крові обернуся.
Я залишуся навіки
У тобі , у наших дітях.

Хтось закриється у домі,
Інші згублять свої долі.
Я же хочу просто жити
і людей усіх любити.
Та не можуть вони дати
Простір серця нам зайняти.
Ми всі егоїсти кволі.
І не має у нас долі.
Нічого любов шукати,
Бо ми вмієм лиш вбивати.

Ти стоїш, і мені дивно,
Чомусь твої слова всі мимо
Летять кудись. Вони пусті.
І ти пустий, тож відпусти.
І ти- людина, і я - вона.
І наша доля усіх одна.
Усім страждати і радіти.
Усім вмирати. Наші діти.
Вони так само пропливуть,
Не раз згубивши правди суть...