Як же так? Ще одна випадкова звісточка
Мимохідь зазирне у вікно,
На останок часу не вистачить,
Не лишитись на мить, все одно.
Як митець, позбавлений хисту,
Безпідставні даремні клопоти,
Від старань ніякого зиску –
Відчуття емоційного голоду.
В тім холоднім ранковім мареві
Йти у спідньому серед вулиці,
Безсоромним, напівроздягненим,
Позаочі: кого стосується?

Як же так? Довелося подразникам зовнішнім
Протидіяти чинникам внутрішнім,
Силоміць безсимптомно-безболісно
Занедужати в темряві сутінок.
Як в обіймах наскрізного протягу
Пересічність думок і спогадів,
Тяготіє до невагомого,
Невгамовно прискорить оберти –
Десь подалі, туди, за обрії,
Десь за край, через вінця вилитись,
Загубитись в безмежнім просторі,
Чогось прагнути – марно силитись…