Ганна Онищук

Ми будемо мовчати тихо знову,
Слова десь загубилися у скронях.
Та тиша, то є більше ніж розмова,
То білі квіти у моїх долонях.
Про все що є, про все що з нами буде,
Як новий день постукає в вікно.
Тебе в собі сховаю і забуду…
Так добре разом, інше все одно.
Запахла ніч дощем і листопадом
У грудях ангел крилами тріпоче.
Земля хитнулась тихо під ногами…
Уста мовчать, коли говорять очі.

****

Давай забудем о былой обиде,
И помолчим с тобой одну минутку.
Ты, лилии в моих руках увидев,
К ночной тиши прислушаешься чутко.
Она расскажет нам о том, что будет,
Когда наступит новый день однажды.
Тебя в себе я спрячу и забуду...
Сейчас мы вместе, а потом- неважно,
И пахнет ночь дождем и листопадом,
И спустится к нам ангел этой ночью.
Уста молчат, в твоем печальном взгляде
Читаю то, о чем сказать ты хочешь.