Роман Скаржинський

В залі очікування

Новенька, блискуча, металева гривня лежала на сірій підлозі в залі очікування залізничного вокзалу. По обидва боки від монети стояли сидіння, зайняті пасажирами, які чекали своїх потягів.

Пройшов час і всі пасажири помітили згадану вище гривню. До того ж, промені сонця розігнали сірі хмари, пробилися крізь заляпане дощами та пилом вікно і впали на металеву гривню, від чого її стало краще видно.

Пасажири засовалися на своїх місцях. Вони ще розмовляли між собою. Вони ще доїдали бутерброди з соєвою ковбасою, допивали солодкі шипучі напої, хімічний склад яких краще не знати. Але думками вони були там, де лежали загублені кимось гроші. Хоча й не великі, що можна купити за гривню? Але – гроші! Погляд кожного пасажира переходив з гривні на своїх сусідів. В їхніх головах крутилася одна думка: як би підібрати монету, щоб інші не подумали, не дай Боже, чогось поганого.

Хто ж зробить перший крок? Кому ж дістанеться такий жаданий подарунок долі?

Ось, нарешті! Чоловік, у чорному зимовому картузі, рішуче встав. Кілька пар очей вп`ялися в нього, ніби гіпнотизуючи. Чоловік зробив два кроки в потрібному напрямку і… і попрямував до схеми руху поїздів, що висіла на протилежній стіні. В думках всі полегшено зітхнули.

В гру, під назвою «візьми гривню», вступає учасник номер два! Жінка, у довгому чорному пальті з червоною підкладкою, щось нашіптує своїй дитині. Через велику кількість одягу не можливо розібрати, хлопчик це чи дівчинка. Дитина уважно слухає маму і дивиться туди, куди вона показує поглядом. Зробивши останні настанови, мама легенько відштовхує своє дитинча. Воно чимчикує невпевненим кроком, підходить до монети, тицяє в неї синім черевиком, наступає на неї і підбирає кольоровий папірець з цукерки. З виглядом людини, яка зробила велику справу, дитина повертається до мами, несучи у витягнутій руці свою знахідку.

Такий фінал викликав у пасажирів неголосний сміх. Мама малюка розгублено зітхнула і пригорнула дитину до себе.

Виграш переходить в інший тур! Хто ж стане його володарем? Хто ж?! Хто?!

Спершу ніхто не звернув уваги на звук човгаючи кроків. Люди повернули голови в напрямку звідки йшов звук, лише тоді коли в залі очікування з`явився чоловік, ну скажімо так, не дуже тверезий. Увесь його зовнішній вигляд вказував на те, що з цього стану чоловік не виходив дуже довго. Ті пасажири, які сиділи ближче до входу, почули специфічний запах.

Чоловік обвів поглядом приміщення. Шумно втягнув носом повітря і опустив очі додолу. Він завмер. Комусь здалося ніби він заснув. Але ні. Не міняючи пози, чоловік поплескав по кишенях своєї брудної куртки, хитнув головою і підійшов до монети. Не впевненим рухом він засунув праву руку в кишеню, довго щось там шукав, зрештою чоловік витяг звідти щось затиснене в кулак. Знову втягнув носом повітря і розжав пальці. З його руки висипались дрібні монети, одна, дві, п`ять, десять копійок. Вони впали на те місце де лежала наша головна героїня – одна металева гривня.

Чоловік нагнувся, ледве втримавшись на ногах, згріб у жменю гроші, разом з гривнею, і поплентався по своїх справах.