Я вчора спав і у вісні побачив Божий Рай.

Мене пускали Янголи та я не захотів.

Там забагато радості і світлих тайн.

Тоді не Ангелів я вибрав, а чортів.

Тебе там не було, в Раю, в майбутноьому Саду,

І у вогнях Аїда також себе не відшукав.

Де заховали образи о ту не правильну красу?

Питав я в духів німоти і в темряві зникав.

Дороги ж сплетені були із душ простих,

І там я бачив в небі зорі блідолиці.

Я тілом спав в солодких лонах зір отих.

Які мої ж думки - є страшно ниці.

Та я побачив, о той далекий Міф і ти в траві,

Не відпустили зорі тоді тіла мої, та і ворота

Янголи закрили навіки від мене в пітьмі…

Лише залишилась закинута, минула цнота.

Блукаю по морю я Стікса гламурним Ароном.

Так холодно й самотньо в античному човні…

І в ліхтарі, далекі спомини маленьким гномом

Залишились сидіти, поряд в монархії душі.

Серпень.

2008.