Я нікому не краю душі,
Я нічого не бачу за змістом
Декількох речень... На межі,
Все майнуло у спогади... Відстань.
Примарні обрії, сни, далечінь,
Зоряні спалахи, темний простір,
Тривожні сумніви двох сумлінь,
Двох втікачів. Неіснуючий острів.
Гомін схвильований двох сердець:
Що з нами сталось? Не може бути.
В прірву лунає: „невже кінець?”
Питання часу. Мета – забути.