Сприйняття тексту для мене залежало від мови, якою говорить автор.
Якщо б така мініатюра була написана російскою, то вона би лунала звичайно, бо всі використані у ній образи вже давно знайомі читачам та є провідними у змалюванні картин пошуку кохання.
Що показує автор:

Я згасну, але обов'язково перетворюся на краплю дощу.
Я подружуся з вітром.
Я летітиму вниз

Легко погодитися, що кохання завжди пов’язують з магією природи: подих вітра, мелодія дошу... Автор використовує ці елементи, як частину задуму перетворення. Любов вимагає жертв, тому дівчина з мініатюри готова перетворитися на краплю, щоб таким чином знайти потрібну людину. Але не вказано: чи пошук був раніше, чи знала вона про існування такої людини. Бо мініатюра, напевно, це звернення до конкретної особи, що видно у використання в тексті займенника „ти”.
Образ кохання – це політ у небо без страху розбитися та вмерти за ради одного погляду коханої людини. І коли героїня знаходить коханого, то її політ закінчується... І тут можливо побачити зворотнью сторону почуття: падіння на землю після стимкого взльоту, як погляд у майбутнє, разочарування.
Але автор обходить негативні нотки та продовжує мінітатюру надією.

„Це мій останній політ... і перший” – звичайно мова йдеться про перше кохання, бо героїня наївна у мріях.
Обидва герої романтики. Вона – згодна розтатися із життям за ради єдиного погляду коханого. Він – гуляє під дощем та дивиться у небо, посміхаючись, поведінка, яка завжди притаманна мрійникам та романтичним особам.
Для змалювання портретів автор використовує такі слова: „тихо шепочеш ти”; „ніжно розглядаєш”; „зітхаєш ти” – показана ніжність та чуттєвість.

Але у зображенні зустрічі коханих звучать знайомі фрази:
„серце припинить свій ритм”
„Я частинка тебе...”
„Я жила цією миттю, мрією побачити тебе...”

Основною думкою зарисовки про омріяну зустріч було те, що це мрія лише героїни, яка не бажає коханому власної долі.
„Тільки не мрій про мене... будь ласка, я не хочу, щоб ти розбився”
Ось така цілісна та тендітна, але передбачувана, як за мовою, так і за образами, мініатюра про кохання, де почуття у зверненні на „ти”, а доля у крапках.

Дякую, В. И. Ульянов (Ленин).