Литературный Клуб Привет, Гость!   С чего оно и к чему оно? - Уют на сайте - дело каждого из нас   Метасообщество Администрация // Объявления  
Логин:   Пароль:   
— Входить автоматически; — Отключить проверку по IP; — Спрятаться
Весна уходит.
Плачут птицы. Глаза у рыб
Полны слезами.
Басё
Misty   / Все заново...
В пошуках тебе
Я згасну, але обов'язково перетворюся на краплю дощу. Я подружуся з вітром. Він гойдатиме мене на теплих, деколи прохолодних хвилях повітря. Я летітиму вниз: плавно, але стрімко, розриваючи туман, чіпляючись за дерева, пронизуючись крізь їх гілки... А потім знову вгору! Я линутиму разом з вітром.
Так я знайду тебе. Ти стоятимеш, опустивши очі, дивитимешся на калюжі. Сотні крапель пройдуть крізь твій одяг, потрапивши на обличчя, намочивши твоє волосся, яке стрясе вітер. Ти закриєш очі на мить та раптово розплющиш їх, побачивши світ, крізь завісь туману. Ти посміхатимешся, твоє серце заповниться чимось новим, незнайомим. Воно прискорено битиметься... ти станеш поетом, відчуєш натхнення, тобі захочеться описати все це... Але слова – лише бісер, тільки відчуття.
Я побачу тебе з висоти польоту. Моє серце припинить свій ритм, і я не зможу зрозуміти, що саме зараз відчуваю. Воно буде то прискорено битися, переповнене щастям, то раптово спинитися - я затамую подих... але потім знову заб'ється, тільки тепер рівно і впевнено.
- Вітер... гадаю, мій політ завершений. Я знайшла, те, що шукала.
- Але ти так любиш небо!
- Я життя віддало заради цього.
- Ти хочеш впасти?
- Це мій останній політ... і перший. Ти завжди був поряд, не давав мені схилитися, ховав від сонця, але тепер час прийшов. Зараз, я винна.
Вітер мовчав. Потім легенький зітхнув – я полетіла. Без зайвої допомоги, сама. Я падала, тепер стрімко і швидко, кружляючись в повітрі, щось чуже штовхало мене, перевертаючи... я боялася збитися, опуститися не туди.
Але – ти! Я бачу, як ти нерухомо стоїш біля дерева, відчуваю, як нерівно дихаєш. Я сама така.
Аби тільки ні за що не зачепитися.
Ти піднімаєш очі до неба і посміхаєшся. Господи... про що ж ти зараз міркуєш?
Легкий острах переповнює мене, але любов рятує.
На твої долоні опускається безліч крапель, вони розтікаються, нічого дивовижного – це лише вода. Падаю і я... Ти все дивишся в небо, а я відчуваю, як прискорено б'ється твоє серце, воно ніби, знаходиться в очікуванні чогось.
Ну, подивися, озирнися ж на мене! Адже я тут, тут.. Зараз, я припаду на землю разом зі всіма краплинами і все, тоді, мій політ буде закінчений... Адже це я. Мені потрібний лише один твій погляд, благаю тебе.
- Ой, крапелька, - тихо шепочеш ти, дивлячись на долоні.
Тепер ти мовчиш, ніжно розглядаєш їх.
Я щаслива.
Тільки через мить серце починає переповнювати відчуття неминучості, передчуття страху.
Я жила цією миттю, мрією побачити тебе... Тепер – все.
- Ти незвичайна, така казкова. Хто ж ти?
Я частинка тебе... – тільки ти не чуєш, але я знаю, ми одне ціле. Я відчуваю тебе, а ти... мене.
Ти хочеш піднести руку до лиця, але я падаю... Розбиваюся об землю на сотні частинок.
- Ааа... - зітхаєш ти.
Не бійся, я жива. І завжди існуватиму, до тих пір, поки є ти, доки ти пам'ятаєш цю зустріч. Я жила нею, мріяла про це на протязі свого маленького життя... і знайшла тебе. Нехай не на довго, хоч би на декілька хвилин, але вони єдині, які завжди будуть в моїй пам'яті. Це було моє бажання, мрія.
Ми ще побачимося... Я вірю в це. Адже не дарма ж ти стояв посеред зливи, адже ти теж відчував, чекав чогось... Нехай, за життя ми не зустрілися, але моя душа, утілившись в краплю, зуміла знайти тебе... Пам'ятай, що я десь є, чекаю на тебе, живи цією надією.
Тільки не мрій про мене... будь ласка, я не хочу, щоб ти розбився.
Весна 2005
Коростень
©  Misty
Объём: 0.083 а.л.    Опубликовано: 23 12 2007    Рейтинг: 10.04    Просмотров: 4195    Голосов: 2    Раздел: Миниатюры
«Больше не любит»   Цикл:
Все заново...
 
  Клубная оценка: Нет оценки
    Доминанта: Метасообщество Український Простір (Пространство литературного самовыражения, как на русском так и на украинском языках.)
   В сообществах: Метасообщество Український Простір
Добавить отзыв
В. И. Ульянов (Ленин)03-01-2008 12:28 №1
В. И. Ульянов (Ленин)
Критик
Группа: Passive
Сприйняття тексту для мене залежало від мови, якою говорить автор.
Якщо б така мініатюра була написана російскою, то вона би лунала звичайно, бо всі використані у ній образи вже давно знайомі читачам та є провідними у змалюванні картин пошуку кохання.
Що показує автор:

Я згасну, але обов'язково перетворюся на краплю дощу.
Я подружуся з вітром.
Я летітиму вниз

Легко погодитися, що кохання завжди пов’язують з магією природи: подих вітра, мелодія дошу... Автор використовує ці елементи, як частину задуму перетворення. Любов вимагає жертв, тому дівчина з мініатюри готова перетворитися на краплю, щоб таким чином знайти потрібну людину. Але не вказано: чи пошук був раніше, чи знала вона про існування такої людини. Бо мініатюра, напевно, це звернення до конкретної особи, що видно у використання в тексті займенника „ти”.
Образ кохання – це політ у небо без страху розбитися та вмерти за ради одного погляду коханої людини. І коли героїня знаходить коханого, то її політ закінчується... І тут можливо побачити зворотнью сторону почуття: падіння на землю після стимкого взльоту, як погляд у майбутнє, разочарування.
Але автор обходить негативні нотки та продовжує мінітатюру надією.

„Це мій останній політ... і перший” – звичайно мова йдеться про перше кохання, бо героїня наївна у мріях.
Обидва герої романтики. Вона – згодна розтатися із життям за ради єдиного погляду коханого. Він – гуляє під дощем та дивиться у небо, посміхаючись, поведінка, яка завжди притаманна мрійникам та романтичним особам.
Для змалювання портретів автор використовує такі слова: „тихо шепочеш ти”; „ніжно розглядаєш”; „зітхаєш ти” – показана ніжність та чуттєвість.

Але у зображенні зустрічі коханих звучать знайомі фрази:
„серце припинить свій ритм”
„Я частинка тебе...”
„Я жила цією миттю, мрією побачити тебе...”

Основною думкою зарисовки про омріяну зустріч було те, що це мрія лише героїни, яка не бажає коханому власної долі.
„Тільки не мрій про мене... будь ласка, я не хочу, щоб ти розбився”
Ось така цілісна та тендітна, але передбачувана, як за мовою, так і за образами, мініатюра про кохання, де почуття у зверненні на „ти”, а доля у крапках.
Misty09-01-2008 09:52 №2
Misty
Уснувший
Группа: Passive
Нет предела совершенству
Добавить отзыв
Логин:
Пароль:

Если Вы не зарегистрированы на сайте, Вы можете оставить анонимный отзыв. Для этого просто оставьте поля, расположенные выше, пустыми и введите число, расположенное ниже:
Код защиты от ботов:   

   
Сейчас на сайте:
 Никого нет
Яндекс цитирования
Обратная связьСсылкиИдея, Сайт © 2004—2014 Алари • Страничка: 0.02 сек / 34 •